Макроциклічні лактони – це група речовин з високою протипаразитарною ефективністю, що синтезуються мікроорганізмами роду Streptomyces або є їх синтетичними похідними.

Залежно від хімічної структури вони поділяються на дві групи: авермектини і мільбеміцини.

Макроциклічні лактони є ендо- і ектоцидами, оскільки діють і на ендопаразитів (нематоди) і ектопаразитів (акариформні кліщі, воші, деякі личинки комах та ін.)

Івермектин – це перший представник групи макроциклічних лактонів, представлений у 1981 році. Він здійснив революцію у протипаразитарному лікуванні тварин. І на даний момент залишається найбільш популярним протипаразитарним засобом у світі з великою кількістю препаратів дженериків.

Всі макроциклічні лактони володіють системним механізмом дії. Тобто після застосування (ін’єкційне, пероральне або зовнішнє) препарат потрапляє у кров і поширюється по всьому організму, де і вбиває паразитів. При зовнішньому топікальному застосуванні макроциклічні лактони також можуть діяти на паразитів контактно.

Предстаставники групи:

Авермектини:

  • абамектин
  • дорамектин
  • епріномектин
  • івермектин
  • селамектин

Мільбеміцини:

  • мільбеміцин оксим
  • моксидектин

Всі макроцикілчні лактони діють на круглих гельмінтів (шлунково-кишкові, легеневі та інші нематоди), проте вони не діють на трематод і цестод. Спектр дії на зовнішніх паразитів відрізняється в кожної окремої речовини, наприклад лише селамектин діє проти бліх собак і котів у терапевтичних дозах.

Також є різниця у фармакокінетиці даних речовин. Епріномектин – єдиний представник групи, який не виділяється з молоком, тому дозволений для застосування дійним коровам. Хоча дорамектин і моксидектин також дозволені у деяких країнах для застосування молочним тваринам.

Івермектин також застосовується у гуманній медицині. Івермектин і абамектин застосовуються у сільському господарстві для захисту рослин.

На даний момент усі макроциклічні лактони втратили патентні захисти і можуть виготовлятися у вигляді препаратів дженериків.

Лікарські форми

Для сільськогосподарських тварин в основному виготовляють препарати у вигляді ін’єкцій, суспензій, препаратів пур-он і кормових добавок. Часто вони бувають в комплексі з іншими протипаразитарними речовинами для розширення спектру дії.

Для собак і котів в основному виготовляють препарати для топікального застосування (спот-он краплі), таблетки і суспензії. Ін’єкційні препарати застосовуються рідко.

Коням застосовують пасти і гелі. Ін’єкційні засоби викликають більше побічних ефектів, ніж у інших тварин. Але основною причиною, чому коням не застосовують ін’єкційні препарати макроциклічних лактонів, є декілька випадків розвитку клостридіальної інфекції у місці уколів івермектину (через забруднення голки) на початку виходу його на ринок.

Механізм дії

Макроциклічні лактони є антагоністами гама-аміномасляної кислоти, що виконує роль нейромедіатора в нервових клітанах, а також зв’язує глутамат залежні хлоридні канали в нервових та м’язових клітинах безхребетних. Це призводить до паралічу паразитів і виведення їх з організму або вони гинуть через неможливість харчуватись. Також макроциклічні лактони впливають на розмноження деяких паразитів, порушуючи процеси оогенезу.

Макроциклічні лактони володіють високою протипаразитарною активністю і діють у досить низьких дозах. Вони показують ефективність у дозах в тисячу разів менших у порівнянні з ФОС, відповідно вони і безпечніші.

Крім високої ефективності макроциклічні лактони володіють тривалою дією (від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від паразитів і форми застосування), що значно перевищує дію більшості антигельмінтиків, які діють зазвичай протягом декількох днів. Це досягається тим, що макроциклічні лактони накопичуються в жировій тканині і поступово виділяються в кров.

Фармакокінетика

Після застосування, незалежно від способу введення, макроциклічні лактони швидко всмоктуються в кров і розносяться по всьому тілі. Завдяки цьому вони діють на паразитів у травній системі, легенях, м’язах, нирках, очах тощо.

Більша частина введеної речовини виділяється з калом у незміненому вигляді. До 5% від введеної дози виділяється з молоком, за винятком моксидектину і дорамектину, які виділяються у значно меншій кількості і еприномектину, який зовсім не виділяється з молоком.

Безпечність

Більшість макроциклічних лактонів при застосуванні продуктивним тваринам у дозах, що у 10 разів перевищують рекомендовані не викликають побічних ефектів.

При правильному застосуванні макроциклічні лактони добре переносяться тваринами. Висока ефективність проти паразитів і безпечність для тварин пояснюється тим, що у ссавців немає глутамат залежних хлоридних каналів, а гама-аміномасляна кислота виконує роль медіатора лише у нейронах головного мозку, який захищений гематоенцефалічним бар’єром, що запобігає потрапляння макроциклічних лактонів.

Забій на м’ясо продуктивних тварин залежно від речовини становить від 2-х тижнів для еприномектину до 6 тижнів для інших макроциклічних лактонів при застосуванні у звичайних дозах (зазвичай 200-300 мкг/кг). При застосуванні вищих доз, наприклад у препаратах тривалої дії, період виведення може досягати 12 тижнів і більше

Домашнім тваринам слід з обережністю застосовувати препарати, що містять в складі макроциклічні лактони. Деякі породи собак погано переносять макроциклічні лактони (та інші ветеринарні засоби, наприклад емодепсид), для них незначне передозування може призвести до побічних ефектів. До цих порід належать Коллі і близькі до них породи, які мають мутацію MDR-1 гену, що призводить до більшої проникності гематоенцефалічного бар’єру. Породи, що мають схильність до цієї мутації: Коллі (70%), Довгошерстий Віппет (65%), Австралійська вівчарка (50%), МакНаб (30%), Англійська вівчарка (15%), Німецька вівчарка (10%), метиси пастуших собак (10%). Трохи менше зазнають мутацій Староанглійська вівчарка, Бордер-колі, Бобтейл. Така мутація може розвиватись і в інших порід, тому для впевненості слід провести спеціальний тест.

Макроциклічні лактони ефективні проти мікрофілярій – личинок дирофілярій. Але препарати діють і на деяких дорослих гельмінтів, які в результаті можуть забити легеневі кровоносні судини і призвести до сильного пошкодження легень. Тому перед застосуванням препаратів, що містять у складі макроциклічні лактони слід провести діагностику на наявність дорослих форм серцевих гельмінтів.