Бабезіоз– паразитарне протозойне захворюваня собак, що передається іксодовими кліщами.

Збудник

Babesia – вид найпростіших внутрішньоклітинних паразитів тварин та людини. Паразитують на еритроцитах. Мають видову специфічність ураження.

В Україні найбільш поширеним збудником бабезіозу у собак є Babesia canis, а точніше підвид Babesia canis canis.

В останній час трапляються випадки ураження Babesia canis rossi і Babesia gibsoni.

Babesia canis

Великі бабезії розміром від 2,2 до 4,3 мкм. Мають овальну, амебоподібну або грушеподібну форму. Характерне парне розташування в еритроциті під гострим кутом.

Має три підвиди:

• B. canis canis – найбільш поширена в Україні
• B. canis rossi – найбільш вірулентний підвид
• B. canis vogeli – в Україні не зустрічається

Babesia gibsoni

Дрібні паразити розміром 1 – 2,5 мкм (не більше 1\8 діаметра еритроцита). Мають овальну форму, рідше грушеподібну. Розташовуються під прямим кутом здебільшого на перефирії еритроцита.

Епізоотологія

Бабезіоз зустрічається на всій території України. Резервуаром захворювання є самі кліщі, в яких захворювання передається при розмноженні, а також дикі м’ясоїдні і бродячі собаки. В організмі перехворілих тварин збудник зберігається до 2 років.

Собаки заражаються при укусі кліща під час прогулянок в лісах, парках, скверах.

Бабезіоз характеризується сезоністю. Проявляється в теплу пору року. Найчастіше захворювання спостерігається з середини квітня по червень, а також з кінця серпня по вересень. В рідкісних випадках може виникати взимку.

Бабезії виявляють вікову специфічність. Найбільш важко хворіють дорослі собаки. Цуценята частіше переносять захворювання в легкій або прихованій формі. У старих тварин частіше зустрічаються важкі ускладнення.

Патогенез

Після зараження збудник розмножується в еритроцитах капілярів, потім в усьому кровоносному руслі.

Бабезії харчуються за рахунок еритроцита шляхом осмосу.

Продукти обміну, що виділяють бабезії викликають порушення функції органів кровотворення, з’являється задишка, на фоні застійних явищ порушується діяльність внутрішніх органів, збільшується проникність стінок судин і з’являються крововиливи на слизових і серозних оболонах.

Основну роль в патогенезі відіграє руйнування еритроцитів, і як наслідок анемія. Руйнування еритроцитів відбувається в печінці та селезінці, в результаті чого вивільняється незв’язаний гемоглобін.

Основна причина руйнування еритроцитів – імунна система хазяїна, а не паразит.

Клінічні ознаки

Інкубаційний період бабезіозу, що викликається B. canis становить від 10 до 21 дня,  B. gibsoni – 2-4 тижня.

Захворювання може протікати в надгострій, гострій і хронічній формі.

Хронічна форма  і нечіткість клінічних ознак характерні для захворювання викликаного B. gibsoni.

Підвиди B.canis мають різну вірулентність. Найбільшу патогенність має B. canis vogeli.

Клінічні симптоми можуть сильно відрізнятися. Гостра форма характеризується підвищенням температури (до 42^оС), загальним пригніченням, погіршенням або відсутністю апетиту. В початковій стадії слизові оболки анемічні, відмічається тахікардія (120-160 уд/хв).

Змінюється забарвлення сечі від інтенсивно жовтого до темного кольору. Протікання хвороби швидке 2-5 днів, інколи 10.

З часом слизові оболонки стають іктеричні, дихання утруднюється. Спостерігається обезводнення, гемолітична анемія, спленомегалія, збільшення лімфатичних вузлів. Часто спостерігається рвота з домішками жовчі, діарея.

При ураженні B. canis rossi може спостерігатись ДВС синдром і важке ураження печінки.

Хронічний перебіг характеризується поступовим розвитком анемії, загальною слабкість, задишкою при навантаженні,  схудненням. Сеча має інтенсивно жовтий колір. Можлива діарея, рвота. Захворювання протікає від 3 до 6 тижнів і зазвичай закінчується видужанням.

Бабезіоз викликаний B. gibsoni характеризується вираженою аутоімунною анемією.

Діагностика

Діагноз ставиться на основі анамнезу і клінічних ознак. Для підтвердження діагнозу необхідно знайти збудника в мазку крові.

Мазки готуються з переферичної крові (капіляри вуха, хвоста) і фарбуються за методом Романовського-Гімза.

Лікування

Основними препаратами для лікування бабезіозу є діміназен ацетурат і імідокарп діпропіонат.

Діміназен ацетурат вводять в дозі 3,5 мг на 1 кг маси тіла підшкірно або внутрішньом’язово у вигляді 7% розчину. Повторна ін’єкція через 24 год (при необхідності).

Імідокарп діпропіонат вводять в дозі 5,0-6,6 мг на 1 кг маси тіла підшкірно або внутрішньом’язово. Повторна ін’єкція через 14 днів.

Якщо бабезіоз викликаний B. gibsoni, то застосовують інші схеми лікування: кліндаміцин в дозі 25 мг\кг разом з діміназеном і доксицикліном кожні 12 годин або атавоквон (13,3 мг\кг кожні 8 год) разом з азітроміцином (10мг\кг кожні 24 год) протягом 10 днів.

Також при необхідності застосовують інфузійну терапію, вводять діуретики, вітаміни групи В, препарати заліза. У важких випадках показана гемотрансфузія.

Профілактика

Найкращою профілактикою бабезіозу є регулярна обробка тварини препаратами проти ектопаразитів, а також ретельний огляд тварини на наявність кліщів після прогулянки у лісах і парках.

Препарати для лікування бабезіозу володіють залишковим ефектом і деякий час знаходяться в крові, захищаючи тварину від повторних заражень: діміназен ацетурат – до 17 днів, імідокарп діпропіонат – від 3 до 6 тижнів. Проте не рекомендується їх застосування з профілактичною метою.