Бореліоз (Хвороба Лайма, Лайм-бореліоз)– бактеріальне трансмісивне захворювання тварин і людини, що передається кліщами.

Збудник. Борелії – це рухливі грамнегативні спірили, довжиною 5-20 мкм, з роду Borrelia, родини Spirochaetaceae. Не стійкі в зовнішньому середовищі.

Для борелій характерна мінливість антигенної структури, навіть під час інфекційного процесу, що призводить до ухиляння від впливу імунної системи, а також ускладнює виробництво вакцин і тест-систем.

Усіх збудників бореліозу відносять до комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Їх розрізняють на 12 видів, серед яких 3 є патогенними для собак. Burgdorferi sensu stricto (B. burgdorferi s.s.) – найбільш патогенний вид, широко поширений в Північній Америці, менше – в Європі, Borrelia afzelii і Borrelia garinii – поширені лише на території Європи і Азії. Патогенність інших підвидів поки-що не досліджена.

Епізоотологія. На бореліоз хворіють собаки, не залежно від віку і статі. Повідомляється про підвищену чутливість до бореліозу у лабрадорів і золотистих ретриверів. Також чутливими є коні, рідше хворіють вівці і ВРХ. Захворювання у кішок погано вивчене і на даний момент не описані випадки розвитку у них клінічних ознак бореліозу в природних умовах. Дикі тварини хворіють безсимптомно.

Хвороба передається трансмісивно через укуси кліщів роду Ixodes. На Європейському континенті це в основному I. Ricinus, який поширений в листяних і змішаних лісах, а також в парках і кущах вздовж доріг. Вони проявляють активність протягом усієї теплої пори року, а пік припадає на квітень-травень і на серпень-вересень. В деяких регіонах Європи до 75% кліщів інфіковані бореліями. Від хворих тварин при контакті хвороба не передається.

Кліщі виходять з яєць не зараженими (по деяких даних можлива трансоваріальна передача збудника). Зазвичай кліщі заражаються бореліями, коли вони на стадії личинки або німфи, живляться на дрібних ссавцях (особливо гризунах), які є резервуаром збудника. Носіями борелій також можуть бути птахи та ящірки. В деяких регіонах велику роль в розповсюдженні бореліозу виконують олені.

Можливе потрапляння борелій в організм тварини з кишечника кліща, якщо його роздавити, при спробі видалити з тіла. Описані випадки трансплацентарної передачі збудника, яка зазвичай закінчується загибеллю плоду. Також можливе інфікування тварини при переливанні зараженої крові.

Патогенез. Борелії знаходяться і розмножуються в кишечнику кліщів. Для прикріплення до епітеліальної стінки кишечника бактерії використовують білок зовнішньої поверхні А (OspA). Борелії проникають в організм тварини через 24-53 години після прикріплення кліща. Протягом цього часу зменшується кількість OspA, що дозволяє збуднику відкріпитися від стінки кишечника і проникнути в гемолімфу, а потім в слинні залози, звідки вже потрапляє в тіло тварини. В цей час синтезується білок зовнішньої поверхні C (OspC), який дозволяє бореліям закріпитися в тілі тварини. Бактерії розмножуються в шкірі біля місця прикріплення кліща і розповсюджуються в суглоби, лімфатичні вузли, м’язи, сполучну і нервову тканини, нирки та інші органи. В організмі починають вироблятися антитіла, проте борелії можуть уникати дії імунної системи і зберігатися в міжклітинному просторі протягом тривалого часу. Клінічні прояви захворювання виникають внаслідок дії імунної системи.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 2-5 місяців, інколи декілька років. Більшість собак хворіють безсимптомно, лише у 5-20 % тварин бувають клінічні прояви.

У собак не виникає еритема на місці укусу кліща, яка є характерною ознакою для людей.

Хвороба протікає хронічно, у тварин спостерігається лихоманка, анорексія, періодична кульгавість, лімфаденопатія (збільшення і порушення функції лімфовузлів) лімфовузлів, які знаходяться біля місця прикріплення кліща, рідше порушення серцевої діяльності, нервові явища, ниркова недостатність.

Кульгавість виникає внаслідок запалення великих суглобів і розвитку артриту. Характерним є те, що кульгавість може виникати з періодичністю декілька місяців, а то й років, навіть після лікування. Часто порушення суглобів не можна виявити при рентгенографії, але при цьому навіть при незначній кульгавості виявляються патологічні зміни при гістологічному дослідженні.

При уражені серця спостерігається порушення серцевого ритму, екстрасистолія, серцева недостатність.

При порушенні з боку нервової системи характерні судоми, асиметричний параліч черепно-мозкових нервів, атаксія, манежні рухи.

Нефрит при бореліозі розвивається рідко, але завжди закінчується загибеллю тварини. Вважається, що виникає він в результаті накопичення комплексів антиген-антитіло, які і руйнують тканини нирок, оскільки самих борелій в цих випадках у нирках виявлено не було або виявлено в невеликій кількості.

Діагностика. Проблема діагностики бореліозу полягає у відсутності специфічних клінічних ознак, що характерні лише для цієї хвороби. А тривалий інкубаційний період не завжди дозволяє пов’язати клінічні ознаки з укусом кліща. Найчастіше звертають увагу на збільшення лімфатичних вузлів і появу кульгавості.

При лабораторній діагностиці найчастіше використовують серологічні методи, куди належать імуноферментний аналіз (ІФА), реакція імунофлюоресценціїі (РІФ) і реакція імуноблотингу. Перші два методи є досить точними, проте в деяких випадках можуть давати псевдопозитивні результати (можливе перехресне реагування з антигенами інших бактерій, позитивний результат у вакцинованих тварин). Тому рекомендується підтверджувати позитивні результати при ІФА або РІФ реакцією імуноблотингу, оскільки він дозволяє виявити зразу декілька різних борелійних антигенів і диференціювати їх від анти-OspA антигенів, які утворюються після вакцинації.

Полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР) застосовуються рідко через важкість отримання матеріалу. Оскільки в крові борелії знаходяться протягом нетривалого часу після зараження, також вони відсутні в синовіальній рідині суглобів.

Лікування. Препаратом вибору є доксициклін, оскільки він діє проти інших супутніх хвороб, що передаються трансмісивно через укуси кліщів, призначають його перорально в дозі 10 мг на 1 кг маси тіла один раз на добу протягом місяця. Також активні проти борелій амоксицилін перорально в дозі 20 мг на 1 кг маси тіла кожні 8-12 год протягом місяця і цефовецин (Конвенія) підшкірно в дозі 1 мл на 10 кг маси тіла 2 рази з інтервалом 14 днів.

При необхідності застосовують симптоматичну терапію.

Профілактика. Основою профілактики бореліозу є регулярна обробка від ектопаразитів, а також ретельний огляд тварини після прогулянки.

Також є вакцини для профілактики бореліозу у собак. У світі преставлені продукти від фірм MSD, Zoetis та Merial. В Україні зареєстрована лише одна вакцина від чеської фірми Bioveta – Borrelym 3. Проте серед ветеринарів немає однозначної думки щодо необхідності вакцинації собак від бореліозу. Противники вказують на те, що ці вакцини мають значно більше побічних реакцій, ніж основні, і при цьому володіють меншою ефективністю. Вакцини від бореліозу собак зроблені на основі OspA і OspC, які самі по собі здатні викликати запальні реакції в організмі. В лабораторних тварин вони викликають артрити. До речі, єдина людська вакцина від хвороби Лайма – Limeryx від британської фармацевтичної компанії GlaxoSmithKline була знята з виробництва через подібну критику. Проте прихильники вакцинації вказують на те, що всі побічні реакції стосуються виключно лабораторних тварин і не були описані у собак, тому рекомендують щеплення собак у ендемічних зонах.