Ібупрофен - це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), що широко застосовується для зняття гарячки, больових відчуттів та запальних реакцій у людей.
Ібупрофен є досить безпечним для людей, проте у котів він може викликати отруєння навіть у невеликих дозах. Найчастіше це трапляється, коли власники котів самі займаються їх лікуванням. Коти значно чутливіші до ібупрофену, ніж собаки, оскільки їх печінка не може ефективно вивести препарат з організму.
Патогенез отруєння ібупрофеном
Найчастіше ібупрофен застосовують для зняття болю при запальних реакціях. Його дія ґрунтується на блокуванні синтезу простагландинів. Є різні типи простагландинів, які беруть участь у різних важливих функціях організму: вони присутні у місцях пошкодження тканин організму, прискорюючи їх загоєння, відповідають за нормальний приток крові до нирок і захищають слизову оболонку шлунку від дії шлункового соку.
Головна дія ібупрофену – це зменшення присутності простагландинів у місцях пошкодження тканин. Без простагландинів зменшується рівень запалення і відповідно зменшуються больові відчуття. Проте ібупрофен та інші НПЗП блокують синтез і інших простагландинів, які відповідають за нормальний приток крові до нирок і захист слизової оболонки шлунку. На цьому ґрунтується токсичний ефект ібупрофену для тварин і посилюється він поганою здатністю печінки котів виводити НПЗП з організму.
Клінічні ознаки
Клінічні ознаки можуть різнитися залежно від того, які органи і системи найбільше постраждали від токсичного впливу ібупрофену.
Найчастіше у котів проявляються клінічні ознаки пов’язані з ураженням травної системи (виразка): погіршення апетиту, блювання (інколи з кров’ю), діарея, біль в черевній порожнині, чорний смолистий кал з кров’яними виділеннями або без них; а також клінічні ознаки, що пов’язані з ураженням нирок: зменшення апетиту, млявість, блювання, збільшення кількості випитої води і часте сечовиділення.
Іншими клінічними ознаками можуть бути ступор (майже непритомний стан), порушення координації, блідість або жовтяничність шкіри і слизових оболонок, збільшення частоти дихання, задишка, судоми і кома.
Діагностика
Діагностика базується на фізичному огляді. Необхідно вияснити у власників тварини які лікарські засоби чи інші речовини вони застосовували.
При підозрі на отруєння ібупрофеном слід провести клінічний і біохімічний аналізи крові, а також дослідження сечі. Ці основні лабораторні дослідження допоможуть виявити наявність крововтрати при виразці шлунку, інфекції внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту, печінкової і ниркової недостатності.
Рентгенографія та ультразвукове дослідження можуть проводитися для виявлення перфорації шлунково-кишкового тракту та перитоніту. Також можна провести тест на згортання крові і аналіз калу.
При можливості проводять ендоскопічне дослідження для виявлення виразок у шлунково-кишковому тракті, а також дослідження крові на вміст ібупрофену.
Лікування
Спеціального антидоту при отруєнні ібупрофеном та іншими НПЗП немає. Першочергово слід викликати блювання у тварини і застосувати сорбенти. Проте це буде ефективним лише до 2 год після введення ібупрофену коту.
Підтримуюча терапія залежить від клінічних ознак і результатів лабораторних аналізів. Інфузійна терапія показана при порушенні роботи нирок. Протиблювотні препарати разом з гастропротекторами (наприклад: сукральфат, фамотидин, циметидин, мізопростол) застосовуються для захисту шлунково-кишкового тракту.
При сильній анемії необхідно провести переливання крові. При перфорації кишечника слід негайно провести хірургічну операцію.
При необхідності застосовують протисудомні препарати.
Протягом лікування слід повторювати лабораторні дослідження для моніторингу змін.
Догляд після лікування
Гастропротектори слід застосовувати, як мінімум, 1-2 тижні після отруєння ібупрофеном. Підтримуючу терапію продовжують доки результати лабораторних досліджень не прийдуть в норму і стануть стабільними. В деяких котів після отруєння ібупрофеном розвивається ниркова недостатність, яка потребує пожиттєвої підтримки.